Про те, що канабіс не кращим чином позначається на гіпокампі, відомо давно. Але біохімічні деталі цього впливу залишалися за кадром: вчені не до кінця розуміли, у чому причина. Іспанським дослідникам Рафаелю Мальдонадо і Андреасу Осаіте з університету «Помпеу Фабра» вдалося заповнити цю прогалину, — пише наукове видання Nature Neuroscience.

Виходячи зі знання про те, що тетрагидроканнабинол, що міститься в коноплі, впливає на каннабіноідние CB1-рецептори нейронів, вчені вивели два підвиди мишей, у яких один з двох груп нейронів, які страждають від дії тетрагидроканнабинол, була позбавлена рецепторів CB1.

Піддослідним гризунам робили ін’єкції тетрагідроканнабінолу. Одна з груп розпочала досить швидко «втрачати пам’ять». А ось у мишей з другої групи, у яких рецептори були видалені з ГАМК-ергіческіх нейронів, все залишилося без змін.

Вчені сподіваються, що отримані дані допоможуть вивести молекулу тетрагідроканнабінолу, що не буде впливати на зони, відповідальні за погіршення пам’яті. Удосконалена марихуана буде застосовуватися в медичних цілях: як болезаспокійливе для пацієнтів із серйозними захворюваннями.

Американський біолог Ешлі Чин-Баарстад визначила причину, з якої риби іноді поїдають власну ікру. Таким чином, вважає фахівець, вони захищають її від хижаків, що нишпорять в пошуку видобутку. Спосіб, звичайно, дивний, але такі вже риб’ячі звичаї …

В рамках експерименту вчені помістили групу піщаних бичків (а за цим видом були помічені випадки канібалізму) в спеціальні акваріуми, що імітують звичну для риб місце існування. Як виявилося, у спокійній обстановці бички аж ніяк не прагнули з’їсти майбутнє потомство, а якраз навпаки: охороняли його. Але, як тільки на горизонті з’являлися коричневі креветки, одні з головних «Поедатели» ікри цього виду риб, бички різко змінили поведінку — і самі з’їдали до недавнього часу ретельно об’єкт, що охороняється.

Дослідники також звернули увагу на те, що дрібні бички частіше поїдали своє потомство, ніж великі. Можливо, це пояснюється тим, що вони потребують додаткових калорії. А от щодо слабших (за загальним станом здоров’я) особин, то вони як раз намагалися «триматися до останнього»: ймовірно, намагаючись зацікавити самок.

Учені з Південної Кореї і США представили новий механізм настройки кольору на прикладі мікроскопічних круглих полімерних частинок.

Один з авторів роботи Ядун Інь (Yadong Yin) з Університету Каліфорнії в Ріверсайді розповів: «Створені нами частки не змінюють ні своєї структури, ані будь-яких внутрішніх властивостей; зовнішнє магнітне поле, впливаючи на ці мікросфери, змушує їх змінювати орієнтацію — ось і все. При цьому магнітохроматіческіе мікросфери володіють видатною структурної стійкістю і чудово почувають себе у воді, етиловий спирт, гексане і полімерних розчинах ».

У ході першого етапу створення мікросфер вчені помістили магнітні частинки оксиду заліза в рідкий полімерний матеріал, який твердне під впливом ультрафіолетового випромінювання. З спеціально приготованого розчину отримали окремі краплі, потім впорядкували розташування частинок оксиду в них, для цього помістили краплі в зовнішнє магнітне поле. Під впливом ультрафіолетового випромінювання заготовки ставали твердими і перетворювалися в готові мікросфери.

Зміна кольору сфер в цьому випадку можна пояснити зміною орієнтації частинок оксиду всередині масивів при включенні зовнішнього магнітного поля. Вчені назвали це властивість «структурний колір».

Новий матеріал може стати в нагоді при створенні різноманітних покажчиків зі змінними написами, плакатів, знаків, пігментів для фарб і косметики, чорнила для кольорового друку, а також для енергозберігаючих пристроїв відображення, повідомляє Journal of the American Chemical Society.