Шлюбний вибір тварин складніше, ніж передбачалося

Коли самка тигровій амбістоми обирає собі партнера-самця, визначальним моментом є аж ніяк не тільки розмір його хвоста: це земноводне ставиться до питання куди відповідальніше, ніж вважалося раніше. Та й взагалі вибір партнера в тваринному світі — справа дуже серйозна, — говорять вчені з Purdue University.

Результати дослідження, очолюваного професором Ендрю ДеВуді (Andrew DeWoody), спростували теорію про те, що основою «шлюбного» вибору тварин є головний комплекс гістосумісності (major histocompatibility complex; MHC), закладений у генах. Імунологи довгий час вважали, що це так, адже гени MHC грають ключову роль в імунній відповіді організму. Але пізніше вчені заговорили також про те, що цей комплекс багато в чому визначає вибір партнера.

«За нашою інформацією, вибір партнера залежить не тільки від МНС, не тільки від довжини хвоста, розміру тіла або будь-якого іншого одиничного чинник», — говорить ДеВуді, додаючи, що остаточний вибір залежить від дуже багатьох аспектів, які не є перманентними: у кожної самки свій погляд на речі.

Ендрю і його колега, Девід Бос (David Bos) вирішили уважно вивчити питання впливу МНС. Більшість попередніх досліджень показувало, що зазвичай у тваринному світі його представники вибирають партнера, чий МНС разюче відрізняється від їх власного, адже таке поєднання генів забезпечить більш ефективну імунну систему. Так, експерименти з мишами стали доказом того, що генетична підгрунтя і МНС дійсно грають вирішальну роль. Але ДеВуді не зовсім з цим згоден:

«Звичайно, миші могли засновувати свій вибір лише на МНС, але тільки якщо немає іншого вибору, і їм більше не було з чого вибирати», — говорить професор, пояснюючи, що у проведеному дослідженні брали участь миші, чий «генетичний» набір був практично однаковий, і якщо вони чимось ще й відрізнялися, так це МНС. Тим часом, у диких тварин вибір значно ширше.

Девуді і Бос у своїх дослідженнях використовували тигрових амбістіом, оскільки ті мають унікальні звичками в плані вибору партнера. Вибір цей, до речі, цілком і повністю залежить від самок. Самці відкладають сперматофори (скупчення сперми), і самки визначають, який набір їм підходить найбільше для запліднення яєць. І вони аж ніяк не кидаються на перший-ліпший слід, навпаки: самки діють дуже прискіпливо, догодити їм важко. Вони намагаються визначити сперматофори, які найкращим чином вплинуть на характеристики майбутнього потомства, — говорить ДеВуді.

Так, вчені запропонували кожній амбістоми, що бере участь у дослідженні, вибір з двох самців. Згодом, вони проаналізували генотипи виробленого потомства і встановили, що самок цікавить аж ніяк не тільки те, наскільки протилежними були МНС-характеристики партнера. Так, деяких самок дуже сильно приваблювала довжина хвоста партнера: довгохвостих самців обирали в два рази частіше. Були й інші важливі для амбістом характеристики (розмір тіла та інші), які іноді здавалися самкам «цікавіше», ніж набір МНС. Різним самкам підходили різні пропозиції.

Аналогічні дослідження вчені збираються провести з різними видами тварин. Якщо фахівцям вдасться зрозуміти, що ж насправді визначає вибір партнера у різних видів, вони, можливо, зможуть зрозуміти дію цього механізму і в людей.